lilac2012 (Анна Парчинская) Музей на дому (lilac2012) wrote,
lilac2012 (Анна Парчинская) Музей на дому
lilac2012

Харків часів "дорослого дитинства" Людмили Гурченко

Оригинал взят у vakin в Харків часів "дорослого дитинства" Людмили Гурченко
Людмила Гурченко, яка померла 30 березня у Москві, народилася в Харкові - у листопаді 1935 року. Дитинство однієї з найвідоміших актрис нашого часу пройшло в умовах окупації і війни, про що Людмила Марківна зворушливо розповіла у своїй книзі "Оплески".

Автор ІП Валерій Кравченко зробив скромний знак пошани Гурченко, підібравши до розділу цієї книги "Моє доросле дитинство. Війна" ілюстрації з німецьких і радянських архівів.

Ось як виглядав Харків, у якому виростала майбутня зірка радянського кіноекрану:

"... Все обірвалося миттєво, несподівано. Всього п'ять з половиною років я прожила "до війни"...

"Війна, війна, війна... Сталін, Росія... фашизм, Гітлер... СРСР, Батьківщина", - чулося звідусіль. Що таке війна? Чому вони її бояться? Мені було дуже цікаво - що таке "постраждало від бомбардування?" Як це виглядає?


Людмила Гурченко в юності

... Після бомбардування ми з татом пішли в місто.

- Марк, не бери Люсю. Там можуть бути убиті. Навіщо дитині бачити це?
- Дитина, Льолю, хай знає і видить усе. І добре, й погане. Усе своїми очима. Жисть є жисть, моє дитя...

...Біля ресторану "Люкс" (вул. Сумська, буд. № 2) лежала поранена жінка. Ліве плече у неї було роздроблене, і квітчаста кофтинка вдавилася всередину. ...На нозі, вище коліна, осколком вирвало шматок м'яса. Від вітру спідниця закрила обличчя і видно було тільки білі трусики. "Товариші! Хто-небудь, будь ласка, поправте спідницю... Як соромно... Товариші, дорогі товариші, будь ласка ... Так соромно...", - повторювала вона монотонно.

Обличчя в неї було зовсім сіре. Вона навіть не стогнала. Невже їй не боляче? Чому вона не кричить? Чому вона каже "товариші, товариші"?


"24 жовтня 1941 року в Харків увійшли німці... Мешканці групками обережно спускалися вниз до Клочківської, щоб ближче роздивитися: які ж вони? Німці йшли, їхали мовчки. Жодної радості, жодного тріумфу з приводу взяття великого міста не було. Всі холодно, чітко, байдуже. На жителів не дивилися. Ми розглядали їх димчасто-сіру форму, обличчя, погони. В декого під підборіддями висіли залізні хрести..."


Харків. 1941-1943 рр. Площа Тевельова (нині пл. Конституції), вул. Сумська. Перша будівля праворуч - харківський Театр ляльок. Наступна будівля - Харківський автотранспортний технікум, а за ним - будинок № 2 по вул. Сумській. Bundesarchiv


"... На Сумській вулиці (будинок №5) німці відкрили кінотеатр. У театрі імені Шевченка запрацювала оперета... Кілька німців підійшли, щоб подивитися на російську дівчинку, яка хоч і неправильно, але співала їхньою мовою. ...Додому я принесла повну, до країв, каструльку смачного, жирного квасоляного супу! Завтра візьму каструльку побільше! Ми втрьох з'їли цей суп. Я знала, що тепер я маму голодною не залишу. Я теж вийшла на роботу..."


"...Розбомблений палац піонерів на площі Тевельова (на фото) відремонтували.Теперь ця будівля була "тільки для німців". Отже, німці в Харкові влаштовувалися надовго..."


Харків, будинок у провулку Кравцова, 7, де під час війни стала жити з мамою Люся Гурченко (сучасне фото). До середини XX століття провулок Кравцова називався Мордвиновським. "... Почалося з того, що зібрали всіх мешканців нашого будинку, які лишилися в окупації, і наказали звільнити будинок. "Тут буде розквартирована німецька частина"... Розбрелись по різних квартирах. Ми з мамою потрапили у чотириповерховий будинок, у квартиру на четвертому поверсі. Цей будинок стояв у тому ж Мордвиновському провулку, тільки ближче до Римарської. З вікон нашої оселі, з кімнати сусідки видно було ліворуч, унизу, Клочківську, а праворуч, угорі - Римарську. Крутий, горбатенький провулок з'єднував ці дві паралельні вулиці..."


Харків. 1941-1943 рр.. Річка Лопань. Ліворуч, унизу знімку - Лопанський міст, в центрі фото - підірваний Купецький міст. Ліворуч від Купецького моста - Благовіщенський собор. Далі - підірваний Бурсацький міст, поблизу якого ліворуч можна роздивитися торгові ряди Благовіщенського базару ("Благбаз"). Вулиця, що йде від Лопанського мосту - Клочківська. Bundesarchiv


Площа Свободи (в радянські часи - площа Дзержинського, в 1942 р. - площа Німецької армії, з березня 1943 до 23 серпня 1943 року - площа Лейбштандарта СС. На передньому плані - Будинок державної промисловості (Держпром), перший хмарочос УРСР, збудований у 1926-28 рр.


"...15 лютого 1943 року Червона Армія вперше визволила місто Харків. Коли вже всюди лунало радісне - "наші" - мама мене обережно вивела сходами з четвертого поверху на Мордвиновському. Цілу зиму я не була на вулиці. Стільки людей - всі плачуть, обіймаються. Ми спустилися на Клочківську. Тут входили війська... Це були виснажені, стомлені люди. Машин мало. Гармати тягнули конями. ...Нічого хвацького, довоєнного..."


Лютий 1943 року, Харків при "других німцях". "...Але наші відступили. Прийшли "другі німці". ...Знову на Клочківській та ж картина. Тільки входять німці вже з центру, від площі Тевельова. "Льоля! Льоля! Швидше! Зовсім інші війська... і форма". "Другі німці" йшли, тісно притулившись один до одного, шеренгою від тротуару до тротуару. Вони розряджали автомати в найменший звук, у рух, у вікна, в двері, убік, вгору, в сторони. Це були добірні війська СС. Уривчасто-гавкаюча мова, чорна форма і особливо карбований "Хайль" - нічого схожого на "перших німців ".


"...Зате вранці, на світанку, починалося життя. Але яке! Люди наче надолужували за вечір. Всі виринали зі своїх будинків і бігли на базар! Там усе: їжа, одяг, гроші, надія - життя!"


"...У місті найбільш уживаним стало слово "грабиловка". Що це таке? Якщо бомба потрапляла в склад із продуктами, люди, озброївшись мішками й відрами, штовхаючи і обганяючи один одного, бігли "грабувати". Багато хто не повертався. Німці розстрілювали тих, хто забарився і не встиг сховатися. Люди хапали все підряд, що близько лежало, не нюхаючи, не читаючи написів на ящиках. Аби добути щось і скоріше забрати додому..."


"...Мамині скупі розповіді про окупацію глибоко врізалися в мою память. Стали ніби моїми власними. І тепер, розповідаючи, я раптом ловлю себе на тому, що відтворюю точну мамину інтонацію: "Ох, знаєте, в зиму 1942 року найстрашнішим був ранок. Вночі спиш. А вранці треба починати жити. А як жити? Що їсти? Чим топити? Що пити?"


"...Головним місцем всіх подій в місті був наш Благовіщенський базар. Тут німці вішали, тут влаштовували "показові" страти, розстріли..."


"Мешканці міста сотнями йшли з усіх кінців на базар. Утворювалося щільне коло. Попереду - обов'язково діти, щоб маленьким усе було видно..."


"...Все пам'ятаю уривками: темно-темно, а потім просвіт. А потім знову темно. Коли бомби вибухали недалеко, мама казала: "Господи, от би р-раз-і все! Ну немає ж сил! Ну немає ж сил! Більше не можу..."


Район, що прилягає до вулиці Клочківської. На пагорбі праворуч - зруйнована громада Будинку проектів (нині центральний корпус Харківського університету ім. Каразіна). На схилах пагорба зеленіє "той самий" Ботанічний сад: "Рано вранці я вирушила в той Ботанічний сад за квітами. Напевно, це і є дитинство: місто зруйноване, а Ботанічний сад усе одно пахнути трояндами та бузком. Коли я добігла до саду, мені здалося. що я потрапила зовсім не туди. Уся територія була порита окопами, траншеями і вирвами від бомб і снарядів. Усюди валялися осколки, каски, колеса, дула гармат, патрони..."


"..."Другі німці" оголосили комендантську годину. Не можна з'являтися на вулиці після шостої вечора - розстріл на місці. За час окупації було стільки наказів, стільки розпоряджень і погроз, що пильність у людей ослабла. Але коли після наказу про комендантську годину наступного ж ранку на вулиці були вбиті, стало ясно, що "другі німці" накази виконують. І після шести вечора місто було мертвим. Тільки поодинокі постріли. Тільки звук залізних підківок..."


Пацани, Гітлер і модниця в біленьких носочках

Источник - Історична правда

Tags: Гурченко, Харьков
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments